Виступ заступника Міністра закордонних справ України С. Кислиці на дебатах РБ ООН міністерського рівня щодо захисту цивільного населення та медичних закладів в умовах збройного конфлікту

Пане Голово,

Ми дякуємо Вам за ініціативу привернути увагу Ради до однієї з найважливіших тем у сфері захисту цивільних осіб в умовах конфліктів — захисту медичного персоналу та установ.

Я хотів би подякувати Генеральному секретареві за його інформативний брифінг, а також іншим доповідачам. Ми із задоволенням відзначаємо, що підходи, представлені сьогодні паном Гутеррішем повністю збігаються з позицією України, насамперед у питаннях зміцнення поваги до міжнародного права, захисту цивільних осіб, зокрема медичного та гуманітарного персоналу, а також недопущення примусового переміщення біженців та ВПО.

Ми поділяємо глибоку стурбованість щодо ситуації в Сирії, Афганістані, Іраку, ЦАР, Південному Судані та інших місцях, де цивільне населення, насамперед жінки і діти, продовжують бути жертвами збройних конфліктів.

Пане Голово,

Напади на медичні установи є кричущим порушенням міжнародного права. Суворі і давно усталені міжнародно-правові норми і документи забезпечують абсолютну недоторканність медичних установ і працівників в зонах конфліктів.

Проте в сучасних конфліктах медичні заклади та медики дедалі частіше стають цілями та жертвами військових дій. Не так давно ми всі були свідками варварських авіаударів по медичних закладах в Алеппо, методичного знищення медичної структури міста.

Коли медичні установи підпадають під обстріли або бомбардування, ця трагедія є багатовимірною, оскільки такі дії не лише приносять смерть і руйнування зараз, вони також позбавляють цивільне населення можливості отримати медичну допомогу, а часто і рятувати життя у майбутньому.

Саме тому торік Україна стала співавтором резолюції РБ ООН 2286, і ми вдячні делегаціям-ініціаторам, в тому числі Уругваю, за цю своєчасну ініціативу. Наразі нашим спільним завданням є вироблення ефективних механізмів контролю за її імплементацією.

У цьому світлі ми хотіли б підкреслити такі важливі для нас моменти у сфері захисту медичного персоналу та установ:

По-перше. Вдосконалення процедур документації випадків насильства стосовно медичного персоналу та закладів в умовах збройного конфлікту: збір і документування даних про напади на медичні установи та персонал є ключовим елементом для розробки ефективної превентивної системи.

По-друге. Забезпечення незалежного й ефективного розслідування серйозних порушень норм міжнародного гуманітарного права щодо медичних закладів та установ в умовах збройного конфлікту.

У зв’язку з цим ми вважаємо доцільними регулярні брифінги Ради Безпеки щодо ситуацій у країнах, де медичні установи та персонал перебувають під загрозою нападу. Такі брифінги повинні, на наш погляд, включати інформацію і про розслідування цих порушень, що проводяться відповідними державами-членами.

Близька за змістом теза лунала з боку нашої делегації — так само як і багатьох інших промовців — під час квітневого засідання з питання взаємозв’язку між захистом прав людини і запобіганням конфліктів. І ми бачимо важливі паралелі між нашою сьогоднішньою темою і проблематикою прав людини як частиною компетенції РБ ООН.

По-третє. Забезпечення притягнення до відповідальності за акти насильства стосовно медичного персоналу й установ, скоєних в умовах збройного конфлікту.

Вкрай важливо, щоб винні за ці воєнні злочини були притягнуті до відповідальності. Ми поділяємо думку про те, що там, де національні механізми підзвітності недостатні, держави-члени мають у повній мірі співпрацювати з існуючими міжнародними інститутами в галузі кримінального правосуддя, в тому числі Міжнародним кримінальним судом, у боротьбі з безкарністю і забезпечувати дотримання норм міжнародного гуманітарного права.

Крім того, ми вважаємо, що важливу роль можуть відігравати посередницькі зусилля Генерального секретаря, у т. ч. у відповідно до статті 99 Статуту ООН.

Пане Голово,

Під час війни починаєш боятися навіть буденних речей, які більшість людей сприймають як само собою зрозуміле. Сьогодні на сході України дорога на роботу чи до школи, відпочинок надворі з родиною в неділю по обіді чи праця у власному саду часто означає вибір між життям і смертю.

Російські окупаційні війська і їхні поплічники не дотримуються норм Женевської конвенції, резолюцій Генеральної Асамблеї ООН і Ради Безпеки щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права, оскільки заклади охорони здоров’я продовжують зазнавати обстрілів з боку окупованих територій Донецької та Луганської областей, бригади екстреної медичної допомоги також піддаються обстрілам під час виконання службових обов’язків, незважаючи на відповідне маркування автомобілів екстреної медичної допомоги та загальновідомих географічних координат закладів охорони здоров’я.

У Луганській області на підконтрольній уряду території зазнали руйнувань 8 закладів охорони здоров’я (11 будівель).

У Донецькій області було пошкоджено 29 об’єктів охорони здоров’я. П’ять з них не відновлено через постійні бойові дії (Мар’їнська, Авдіївська, Світлодарська лікарні, 2 фельдшерсько-акушерські пункти/ФАП у Волноваському районі). В решті пошкоджених закладів продовжують надавати медичну допомогу.

Вже цього року, у лютому на територію Авдіївської міської лікарні впали 3 ракети РСЗМ БМ21 «Град». Лікарня постійно потерпає внаслідок бойових дій, з постійним пошкодженням електро-, водо- та теплопостачання. Заклад продовжує надавати медичну допомогу, проте основний корпус внаслідок бойових дій відновити неможливо. На даний час найбільшому ризику медичні працівники та пацієнти піддаються у Попаснянській та Авдіївській лікарнях. Також небезпечною є робота в Станично-Луганській, Щастинській та Світлодарській лікарнях.

Проблемними є виїзди бригад ЕМД, особливо в нічний час, коли маршрут під’їзду до пацієнта прострілюється окупаційними військами, що становить велику загрозу для життя медиків бригади та пацієнта.

Політика російської окупаційної адміністрації в Криму, яка заперечує життєво важливу замісну підтримуючу терапію для сотень пацієнтів, вже призвела до десятків смертей. Майже щодня українці і кримські татари зазнають утисків та порушень прав людини, в тому числі — незаконне затримання та висилка до російських «трудових таборів» за сфабрикованими звинуваченнями.

Пане Голово,

Як учасник Женевських конвенцій щодо захисту жертв війни 1949 року та Додаткових протоколів до них Україна взяла на себе зобов’язання дотримуватися їхніх положень, а також поширювати знання про норми і принципи міжнародного гуманітарного права. Особлива увага при цьому приділяється захисту цивільних осіб, зокрема медичного і гуманітарного персоналу.

На виконання цих зобов’язань у Збройних Силах України організовано навчання та тренування особового складу з питань дотримання норм та принципів міжнародного гуманітарного права під час планування та застосування військ у збройних конфліктах.

До цієї діяльності залучено Делегацію Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні, Данську Раду у справах біженців, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Українську Гельсінську Спілку з прав людини, Міжнародний благодійний фонд Карітас України, інші міжнародні та національні правозахисні організації.

За підтримки цих організацій у 2017 році навчально-тренувальним заходами з вивчення міжнародного гуманітарного права охоплено всі категорії особового складу Збройних Сил України.

Також до цих заходів залучатиметься особовий склад підрозділів, які виводяться із районів безпосереднього проведення АТО для відновлення, а також ті, які плануються до направлення в район проведення АТО.

Міністерством оборони України видано наказ, яким затверджено нову Інструкцію про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України. Важливо, що позитивну динаміку в цьому питанні відзначають також провідні міжнародні інституції, зокрема Моніторингова місія ООН з прав людини.

Крім того, на Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України було покладено завдання застосування норм міжнародного гуманітарного права на території України, проведення моніторингу дотримання норм міжнародного гуманітарного права та вжиття заходів реагування на факти їхнього порушення, забезпечення виконання органами виконавчої влади міжнародних зобов’язань України щодо реалізації Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни та інших норм міжнародного гуманітарного права, а також участь у координаційних механізмах стосовно їхньої реалізації.

26 квітня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 329 «Про утворення Міжвідомчої комісії з питань застосування та реалізації норм міжнародного гуманітарного права в Україні».

З 2014 року, від початку російської агресії проти моєї країни, нам вдалося зробити чимало для захисту цивільних осіб. Водночас велика роботи ще попереду. Ми також розраховуємо на підтримку та допомогу міжнародної спільноти у реалізації відповідних завдань.

Дякую.