Виступ заступника Міністра закордонних справ України Сергія Кислиці на відкритих дебатах Ради Безпеки ООН

Пане Голово,

Перш за все дозвольте привітати Вас з набуттям членства у Раді Безпеки та головуванням у Раді в цьому місяці. З будь-якої точки зору це завдання не з простих, однак я впевнений, що В’єтнам буде з успіхом нести цю відповідальну місію.

Також від імені Канади, Німеччини, Швеції та України я хотів би подякувати всім, хто висловив співчуття у зв’язку з катастрофою пасажирського літака авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» поблизу Міжнародного аеропорту Тегеран. Ми вдячні за слова підтримки сім’ям та близьким загиблих у цій трагічній катастрофі.

Було втрачено 176 невинних життів: серед них громадяни Ірану, Канади, України, Швеції, Афганістану, Німеччини та Великої Британії.

Обставини цієї катастрофи досі достеменно не з’ясовані. Зараз фахівці мають розслідувати її причини та знайти відповідь на питання, що ж спричинило цю трагедію. Для цього нашим експертам має бути надана безумовна підтримка у розслідуванні цього інциденту.

Перш ніж продовжити, я би хотів офіційно заявити, що делегація моєї країни приєднується до заяви від імені Європейського Союзу, яку буде виголошено пізніше.

Пане Міністре, ми вдячні за Вашу своєчасну ініціативу розпочати рік, в якому відзначаємо 75-у річницю заснування Організації Об’єднаних Націй, дебатами стосовно важливості дотримання її основоположного документа — Статуту ООН.

Давайте пригадаємо, що у 1945 році під час Конференції у Сан-Франциско сама назва нашої Організації була предметом інтелектуальної дискусії, зокрема, пропозиція видатного Президента США Франкліна Делано Рузвельта назвати її Організацією Об’єднаних Націй. Цікаво, що країни, які виступали проти цієї назви, побоювалися, що серед націй може виникнути конфлікт у майбутньому, і тоді назва «Об’єднані Нації» не відповідатиме реаліям. Хочу повторити те, що український представник у Сан-Франциско відповів на ці побоювання. Я цитую:

«Делегація України вважає, що не слід дивитися з таким песимізмом на майбутнє нашої Організації: її треба побудувати так, щоб уникнути можливості розколу або конфлікту в її середовищі».

Він також наполягав на тому, щоб кожна нація, яка стане членом цієї організації, повністю поділяла принципи, що об’єднали нації під час війни, та боролася за них.

Сьогодні я повністю підписуюся під словами представника України на Конференції у Сан-Франциско.

Водночас, чи можу я сказати сьогодні, 75 років потому, як представник країни, що тоді боролася за назву Об’єднаних Націй та закликала до оптимізму, і як представник країни, яка нині є жертвою триваючої збройної агресії з боку постійного члена Ради Безпеки ООН, що ми зробили правильний вибір та реалізували прагнення батьків-засновників Організації Об’єднаних Націй?

Особливо коли немає єдності між націями, між членами ООН точаться війни, а старі й нові демократії наполегливо намагаються забезпечити єдність на національному рівні. Єдність, що будується на демократії, правах людини, верховенстві права та соціальній згуртованості. Власне, це ключова теза, що послідовно просувається Президентом моєї країни Володимиром Зеленським.

Пане Голово,

Починаючи з 1945 року, відбулося безліч засідань Ради Безпеки ООН та інших заходів, присвячених Статуту ООН та різноманітним ювілеям. Хотів би згадати у цьому зв’язку Саміт РБ ООН, який відбувся 31 січня 1992 року. Якщо ви проглянете 146 сторінок стенограми цього засідання, ви помітите майстерність спічрайтерів всіх глав держав та урядів, які взяли в ньому участь. Хоча їхні промови були бездоганними та рясніли ідеями, проте, за незначними винятками, вони були помітно відірвані від реальності.

Що цікаво, багато з цих самітів відбувалися у зв’язку з річницями або в контексті серйозних регіональних конфліктів. Сам Саміт 1992 року проходив на тлі війни на Балканах та невдовзі після розпаду Радянського Союзу.

По мірі того, як ми наближаємось до іншої важливої віхи, ми розглядаємо ініціативу В’єтнаму щодо проведення сьогоднішнього засідання як слушну нагоду для підбиття підсумків, наскільки ми дотримуємось (чи не дотримуємось) цілей та принципів Статуту ООН. Вкотре ми збираємось на тлі ескалації регіональних конфліктів та триваючої війни між державами-членами ООН у Європі.

Одним з спостережень, яким хотів би поділитись з вами, є те, що серед десятків виступів, які я прочитав, є вельми значна кількість тих, під якими я би особисто підписався. Це виступи, в яких правильними словами возвеличується верховенство міжнародного права та тріумф принципів Статуту ООН. Якби не одна річ — якщо б ці виступи виголошувались не тими, хто після здобуття статусу постійного члена Ради Безпеки ООН та приєднання до ОБСЄ і Ради Європи розв’язував у цьому столітті не одну війну проти своїх найближчих сусідів.

Відтак, давайте судити не за вишуканістю стилю цих промов, а за конкретними діями та дотриманням Статуту ООН.

Пане Голово,

Під час дискусії щодо Статуту ООН важко уникнути обговорення одного з основних принципів, а саме врегулювання усіх міжнародних спорів мирним шляхом, аби не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку та справедливість. Моя делегація переконана, що альтернативи цьому принципу немає. Тому й немає сумнівів, що Міжнародний суд ООН залишається однією з найважливіших частин механізму, створеного Статутом ООН з метою мирного врегулювання спорів між державами, як і системи підтримки міжнародного миру та безпеки загалом.

Хто би і що би не говорив чи не писав у піднесеному стилі на догоду політичним міркуванням, тимчасова окупація та спроба анексії Криму залишаються найгрубішими порушеннями Статуту ООН сьогодення, як і залишиться такими в підручниках історії.

У підручники історії цей міжнародний збройний конфлікт буде вписаний як такий, що за останні шість років забрав життя майже 14 000 осіб, залишивши щонайменше 30 000 поранених та мільйони вимушених переселенців.

Я твердо переконаний у незамінній ролі, яку Рада Безпеки може і повинна відігравати у реалізації першочергової цілі, закріпленої в Статуті ООН — а саме підтримки міжнародного миру і безпеки, а також у притягненні до відповідальності винних у порушенні міжнародного права.

Незважаючи на те, що розробники Статуту в Статті 27 передбачили намір усунути можливість для члена Ради Безпеки голосувати у випадку очевидного конфлікту інтересів, ця невід’ємна частина Статуту з політичних міркувань часто не береться до уваги.

Ми шкодуємо, що за таких обставин Рада Безпеки не змогла вжити заходів у відповідь на звернення України, виголошене у березні 2015 року, стосовно розгортання повноцінних багатонаціональних сил з підтримання миру під мандатом ООН на окупованому Донбасі. А після кількох років бездіяльності Російська Федерація навіть висловила сумнів, що сам факт такого звернення взагалі існував.

Дозвольте нагадати, що через два роки, коли Російська Федерація висунула власну пропозицію, ми представили нашим партнерам у Раді Безпеки бачення України щодо основних елементів мандата можливої операції з підтримання миру. Сьогодні, п’ять років потому, Президент України Зеленський наголошує на важливості розгортання багатонаціональних сил з підтримання миру уздовж українсько-російського кордону, що може допомогти принести довгоочікуваний мир на українську землю.

Безумовно, якість роботи Ради Безпеки багато в чому залежить від дій її членів. У цьому зв’язку я хотів би відзначити роботу непостійних членів, які залишили Раду Безпеки після закінчення свого дворічного терміну. Нам буде особливо бракуватиме нашого доброї сусідки і друга — Польщі, яка зробила вагомий внесок у діяльність Ради Безпеки. Ми віримо, що нові члени Ради Безпеки повністю віддані справі виконання своєї важливої місії.

Пане Голово,

«Я тут на цій річниці не для того, щоб говорити про марність зусиль чи провал, як і не про сумнів чи безнадію — я тут, щоб висловити свою впевненість як стосовно майбутнього Об’єднаних Націй, так і долі людства». Це не мої слова. Вони належать главі держави, який виголосив їх у 1965 році під час засідання, яке було присвячене 20-й річниці Статуту ООН.

Дозвольте мені висловити надію, що до моменту формальних заходів з відзначення річниці у жовтні ми всі, по-справжньому об’єднані нації, своїми діями, а не словами, припинивши триваючу збройну агресію і сприяючи деескалації регіональних конфліктів, матимемо моральне право радісно святкувати, а не з гіркотою відзначати чергову річницю. Річницю Організації, яка була створена людьми і для людей, як це проголошують відомі вступні слова Статуту ООН: «Ми, народи Об’єднаних Націй».

Маємо зробити все в наших силах, аби не підвести наші народи.

Дякую Вам.